0

Новий порядок здійснення фінмоніторингу

Мінфін своїм наказом від 22.12.2015 №1160 затвердив нове Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких  він здійснює. А саме за:

  • суб’єктами господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у т. ч. казино, електронними (віртуальними) казино;
  • суб’єктами господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і камінням та виробами з них;
  • аудиторами, аудиторськими фірмами під час проведення аудиту та надання послуг з бухобліку, фізособами-підприємцями, що надають послуги з бухобліку (крім тих, що надають послуги у рамках трудових правовідносин).

Положення врегульовує:

  • призначення працівника, відповідального за проведення фінмоніторингу;
  • розроблення/оновлення правил фінмоніторингу і програм його здійснення;
  • здійснення ідентифікації, верифікації клієнтів (їх представників), вивчення клієнтів та уточнення інформації про них;
  • управління ризиками;
  • виявлення фіноперацій, що підлягають фінмоніторингу та які можуть бути пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму та розповсюдження зброї масового знищення;
  • зупинення фіноперацій;
  • підготовки персоналу суб’єкта з питань запобігання та протидії відмиванню нелегальних доходів.

Джерело: http://uteka.ua/channels_store/publication/Novij-poryadok-zdijsnennya-finmonitoringu-13191

0

Тарифи на електроенергію. 1 березня — новий стрибок

Протягом 2016-го року ціна на електроенергію зростатиме двічі: наступне за весняним підвищення станеться 1 вересня і триватиме до 28 лютого 2017 року — це буде 4-й, як планувалося, передостанній етап.

Поетапне підвищення тарифів на електроенергію для населення запроваджено Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) постановою від 22.02.2015 за №220.

Державний регулятор вирішив піднімати тарифи для населення в п’ять етапів — до економічно обґрунтованого рівня. Що з того вийшло, стане зрозуміло, якщо проаналізувати вал неплатежів та зростаючі обсяги перехресного субсидіювання одних споживачів за рахунок інших.

З 1-го березня по 31 серпня 2016 року найбільш економні міські споживачі (до 100 кВт-годин на місяць) сплачуватимуть по 57 копійок за кВт-годину (з пдв), тоді як нині платять по 45,6 коп.

За обсяг, спожитий понад 100 кВт-годин і до 600-т, тариф зросте до 99 копійок, тоді як нині діючий тариф — 78,9 копійки.

За обсяг, який перевищує 600 кВт-год на місяць, платити доведеться по 1,56 грнза кВт-годину, тоді як нині — 1,479 грн.

Для сільського населення діятимуть такі ж тарифи, як і для міських мешканців, але мінімальний обсяг споживання для них, як і тепер, буде на 50 кВт-год більше, ніж для міських мешканців – 150 кВт-год на місяць за ціною по 57 копійок за кВт-годину (з пдв).

Якщо ж помешкання обладнане електричною опалювальною установкою у встановленому порядку, тобто, за процедурою і за згодою енергопостачальної компанії (обов’язково треба замовляти проект), там протягом опалювального сезону діятимуть більш лояльні тарифи:

З 1 березня по 30 квітня 2016 року за обсяг, спожитий до 3600 кВт-год на місяць, тариф становитиме 57 коп (з пдв), тоді як нині споживачі платять по 45,6 коп.

За обсяг, спожитий понад 3600 кВт-год на місяць – по 1,56 грн, а нині — 1,479 грн.

Такі ж тарифи (57 коп і 1,56 грн) діятимуть і для споживачів, які проживають в не газифікованих багатоквартирних будинках і де відсутні чи не функціонують системи централізованого теплопостачання (в тому числі й у сільській місцевості).

Джерело: http://glavcom.ua/articles/37564.html

0

НБУ об открытии счетов юрлицам с 01.01.16 г.

НБУ предоставил разъяснение относительно порядка открытия счетов юрлицам.
Так, с 01.01.16 г. Порядок проведения госрегистрации и других регистрационных действий на основании документов, представляемых заявителем для госрегистрации, включает, в частности, формирование и обнародование на портале электронных сервисов выписки, результатов предоставления админуслуг в сфере госрегистрации и учредительных документов юрлица. При этом не предусмотрена выдача госрегистратором учредителю или уполномоченному им лицу экземпляра оригинала учредительного документа в бумажном виде с отметкой госрегистратора о проведении госрегистрации юрлица.
Пунктом 3 приказа Минюста от 06.01.16 г. № 15/5 «Об утверждении форм заявлений в сфере государственной регистрации юридических лиц, физических лиц — предпринимателей и общественных формирований» установлено, что до внедрения программного обеспечения ЕГР юрлиц, ФЛП и общественных формирований, а также портала электронных сервисов юрлиц, ФЛП и общественных формирований обнародование учредительных документов юрлица осуществляется на сайте Минюста.
По состоянию на 26.01.15 г. на веб-сайте Минюста учредительные документы юрлиц отсутствуют.
Учитывая вышеизложенное, для решения данного вопроса НБУ направлен запрос в адрес Минюста (письмо от 22.01.16 г. № 53-0005/5667) с просьбой сообщить дату начала работы сайта Минюста, на котором будут обнародованы учредительные документы юрлиц .

Письмо НБУ от 26.01.16 г. № 53-0005/6813.

Источник: http://balance.ua/news/all/post/ob-otkrytii-schetov-urlicam-s-010116-g-razyasnyaet-nbu/

0

ВР узгодила низку питань щодо документів, які посвідчують особу

Парламент погодив питання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. Міграційна служба неодноразово відзначала, що прийняття цього документу дозволить замінити паспорти громадян України старого зразка на нові у формі ID-картки.

 

Відповідний законопроект №3224 сьогодні було прийнято за основу.

Проект передбачає наступне:

— розширити перелік заявників з метою забезпечення рівних прав громадян України та іноземців та осіб без громадянства, які мають право на постійне чи тимчасове проживання в Україні;

— розмежування видів документів із імплантованим безконтактним електронним носієм та без нього;

— запровадження обов’язку оформлення паспорта громадянина України після досягнення 14-річного віку;

— запровадження посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту і проїзного документу особи, якій надано додатковий захист, а також картки трудового мігранта 

як документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, які мають намір займатися підприємницькою діяльністю в Україні, та підтверджує законні підстави для проживання в Україні.

Змінами також передбачається, що до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься додаткова змінна інформація про особу, а саме — про місце проживання або перебування особи, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені.

Окремо визначено,що до Реєстру вносять відцифровані відбитки пальців рук особи — у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта, службового паспорта, посвідчення особи моряка / члена екіпажу / особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання / тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки трудового мігранта. За згодою особи такі відбитки вносяться у разі оформлення паспорта громадянина України.

Паспорт громадянина України відповідно до проекту оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, — на 10 років. Паспорт громадянина України містить написи українською та англійською мовами.

До безконтактного електронного носія, що міститься  у паспорті громадянина України, який досягнув вісімнадцятирічного віку, вносяться засоби електронного цифрового підпису.
Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон.

Джерело: http://zib.com.ua/ua/121294-vr_uzgodila_nizku_pitan_schodo_dokumentiv_yaki_posvidchuyut_.html

0

ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ СВІДОЦТВА.

Перехід до бездокументарного підтвердження права власності на новозбудовану нерухомість відбувся так раптово, що для пересічного громадянина така вкрай прогресивна і необхідна реформа взагалі залишилась непомітною. А дарма.

Із 1-го січня 2016 року українці, отримуючи документи за результатом такої адміністративної послуги як державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, не знайшли серед цих документів свідоцтва про право власності.

Справа в тім, що відтепер право власності на нерухомість, відомості про яке внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підтверджується не документом, а відповідним записом у реєстрі. У відповідності з абзацом другим частини п’ятої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на підставі цього запису власник вчиняє правочини зі своєю нерухомістю. Обов’язкове використання нотаріусом під час вчинення нотаріальної дії з нерухомістю відомостей Державного реєстру прав передбачене статтею 46-1 Закону України «Про нотаріат». Також частиною першою статті 55 цього Закону встановлено, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав.

«Основний удар» прийшовся на державних реєстраторів та нотаріусів, яким довелося пояснювати здивованим заявникам про те, що видача свідоцтва про право власності на нерухомість не передбачена законодавством, а на підтвердження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно видаються такі документи як «інформація з Державного реєстру прав» та «рішення державного реєстратора».

Іще місяць тому укласти договір, предметом якого є нерухоме майно, без документа, що підтверджує право власності на нього, було неможливо. Тепер до нотаріуса власник може прийти лише з документом, який посвідчує його особу, та документом, що засвідчує присвоєння йомуідентифікаційного номеруплатника податків.

І не лише в цьому нововведення спрощує життя власника: більше не потрібно отримувати дублікатправовстановлювального документа, який втрачено чи пошкоджено, а також автоматично вирішується проблема реалізації свого права на розпорядження частиною нерухомості співвласником, у якого правостановлювальний документ відсутній.

Чи варто боятися наслідків нововведення?

Окремі правники радять власникам нерухомості періодично перевіряти інформацію про свої об’єкти в реєстрі, а якщо відомості про такі об’єкти не внесені до нього, терміново це зробити. Лунають в пресі й побоювання щодо «рейдерських атак на нерухомість».

Безумовно, за можливості, своє право краще внести до Державного реєстру прав. Автоматично, без подання відповідної заяви власника, до цього реєстру відомості з баз даних, у яких реєструватися права та обтяження до 2013 року, не переносилися. І наявність відповідних даних в сучасній інформаційній системі значно спростить питання розпорядження власністю, а також підтвердження прав на неї перед третіми особами, у разі виникнення такої необхідності.

Перевірка інформації також не створить проблем, аджеДержавний реєстр прав відкритий: отримання відомостей з нього доступне як за об’єктом нерухомості, так і за суб’єктом права. Зацікавлена особа може отримати інформацію, звернувшись до будь-якого нотаріуса чи державного реєстратора. Крім того законодавство надає можливість отримати такі відомості через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України (https://kap.minjust.gov.ua/services/registry). Крім того, забезпечено можливість перевірки дійсності виданих з Державного реєстру прав документів за індексним номером.

При цьому слід пам’ятати, що правочини нотаріус вчинятиме не лише на підставі запису про право власності на нерухоме майно, а й встановивши особу, що звернулася, та її повноваження на розпорядження нерухомим майном. Це обов’язок нотаріуса, закріплений законом.

У разі ж якщо право власності не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підтвердити його можливо виключно за умови подання відповідного правовстановлювального документа.

Резюмуючи, варто зазначити, що наразі явно не вистачає роз’яснювальної роботи з боку Мін’юсту, яким ця реформа впроваджена. Також більшість підзаконних нормативно-правових актів ще не приведена у відповідність до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що може певним чином ускладнити реалізацію нововведень на практиці.

Але важливий та відповідальний крок вперед в реформуванні відносин власності вже зроблено.

Автор: Олександра Маломуж —  Начальник юридичного відділу Конфедерації будівельників України.

Джерело: http://blog.liga.net/user/amalomuzh/article/20747.aspx

0

Судовий збір по-новому

З 1.09.2015 р. питання судового збору почали регулюватися «по-новому», адже з цього часу набрав чинності Закон України від 22.09.2015 р. №484-VIII, яким законодавець збільшив розмір ставок судового збору, уніфікував їх за видами судочинства, встановив обов’язок суду перевіряти зарахування коштів збору до спеціального фонду державного бюджету тощо.
Процесуальні привілеї

Знаковим для законодавства про судовий збір стало скасування пільг при сплаті судового збору для державних органів шляхом їх виключення з визначеного законом переліку пільгових категорій (зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). Такий підхід законодавця відповідає конституційному принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, оскільки позбавляє державні органи необґрунтованих процесуальних привілеїв. Водночас, внаслідок неврахування усіх випадків участі державних органів у судовому процесі в законодавстві простежується «вибірковий» підхід до їх «звільнення» від сплати судового збору.

Так, незважаючи на вищезазначені зміни, правом на звернення до суду без сплати судового збору продовжують користуватись Державна фіскальна служба України та її територіальні органи при внесенні ними подання у порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України. Такий висновок можна зробити зі змісту Закону України «Про судовий збір», який не визначає ставок судового збору за внесення органами доходів і зборів вказаних документів. До того ж, законодавець взагалі не відносить такі подання до документів, що підлягають оплаті судовим збором, тобто не кваліфікує їх як об’єкт справляння.

За таких обставин до відповідного законодавчого регулювання зазначеного питання орган доходів і зборів матиме виключну можливість «безкоштовно» звергатися до суду з поданнями, а отже, перебуватиме у нерівному (привілейованому) становищі, у порівнянні з іншими учасниками, що порушуватиме передбачений ст. 129 Конституції України принцип рівності.

Проблема «ціни позову»

Намагання законодавця уніфікувати порядок визначення ставок судового збору у всіх видах судочинства призвело до труднощів у визначенні розміру судового збору за подання адміністративних позовів майнового характеру. Проблема полягає у тому, що на відміну від Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів, Кодекс адміністративного судочинства України не лише не визначає, а взагалі не оперує поняттям «ціни позову», з урахуванням якої й повинен обчислюватися судовий збір за подання позовів майнового характеру.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Сірик проти України» від 31.03.2011 р., «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України» від 5.05.2011 р., «Ліндон, Очаковський-Лоран і Жюлі проти Франції» від 22.10.2007 р. зазначав, що норма не може вважатися законом до того часу, поки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку: він має бути здатен за потреби, за відповідної консультації, передбачати наслідки, які може потягнути за собою його дія, тією мірою, що є розумною за відповідних обставин.

Таким чином, за відсутності законодавчого визначення ціни позову та її складових в адміністративному судочинстві, відповідні положення законодавства про судовий збір не можуть розглядатися як закон у розумінні Європейського суду з прав людини, що свідчить про відсутність законодавчої бази обчислення судового збору за подання адміністративних позовів майнового характеру.

Натомість, як показує судова практика, наявність зазначених прогалин не заважає адміністративним судам обчислювати судовий збір у порядку, аналогічному для обрахунку судового збору при зверненні до суду у порядку цивільного судочинства. Однак застосування аналогії закону шляхом використання норм цивільного або господарського процесуального законодавства у такій ситуації є помилковим, адже ЦПК і ГПК України закріплюють вичерпний перелік предметів спорів, в яких визначається «ціна позову». При цьому до таких спорів не належать публічно-правові, що мають іншу, у порівнянні з цивільними та господарськими спорами, правову природу.

Судова перевірка

Ще однією новелою законодавства про судовий збір є покладення на суди обов’язку перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Незважаючи на те, що законодавець покладає обов’язок здійснювати такі перевірки виключно на суди, останні застосовують вказану правову норму неоднозначно.

Так, Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 25.09.2010 р. №10 вказує на необхідність судів перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема у разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Як показує практика (ухвали від 10.09.2015 р. у справі №910/6621/15-г, від 10.11.2015 р. у справі №911/3058/15), «самостійну» перевірку щодо зарахування коштів судового збору до спеціального фонду державного бюджету здійснює Вищий господарський суд України.

Натомість, по-іншому «виконує» встановлений законом обов’язок Вищий адміністративний суд України. Так, у своїх ухвалах від 6.11.2015 р. у справі №К/800/47102/15, від 29.10.2015 р. у справі №К/800/45851/15, від 22.10.2015 р. у справі №К/800/44741/15 вказаний суд касаційної інстанції покладає обов’язок доведення зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України на заявника, зобов’язуючи його надавати документально підтверджені відомості щодо такого зарахування (довідку з банку тощо). Цей обов’язок перекладається на заявника та на Верховний Суд України, зазначаючи, що заявнику слід подати документ установи банку чи відділення зв’язку, яка прийняла платіж, про сплату судового збору з відміткою про його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України (ухвала від 25.09.2015 р. у справі №6-2294ц15).

Проте така позиція вищих судових інстанцій суперечить ст. 9 Закону України «Про судовий збір», якою обов’язок щодо здійснення перевірки зарахування коштів судового збору покладається на суди, а не заявників. Окрім того, законом не передбачено проставлення на розрахункових документах на переказ коштів спеціальної відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, як бачимо, відсутність механізму реалізації обов’язку перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України призводить до довільного тлумачення та, як наслідок, неоднакового застосування судами вищих інстанцій одних і тих самих правових норм, що може створювати перешкоди у доступі заявникам до суду та негативно позначитись на авторитеті судової влади.

Підсумовуючи наведене, можна зробити висновки, що попри зміни, які неодноразово вносилися до Закону України «Про судовий збір», на сьогодні правове регулювання відносин зі сплати судового збору не є досконалим. Законодавчої регламентації потребують питання визначення ціни позову в адміністративному судочинстві, розміру судового збору за звернення органів доходів зі зборів з поданнями тощо. Крім того, неоднакове застосування знаходять норми зазначеного Закону щодо здійснення контролю за перерахуванням коштів судового збору, внаслідок чого на заявників покладається непередбачений законом обов’язок надавати судам докази такого перерахування.

Ніна Кучерук«Jurimex, ЮК» адвокат, керівник судової практики.

Джерело: http://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/sudoviy-zbir-ponovomu.html